Громадські організації, експертні спільноти та медіа звертають увагу суспільства і влади на критичні ризики законопроектів №8153 «Про захист персональних даних» та №6177 «Про Національну комісію з питань захисту персональних даних та доступу до публічної інформації». Хоча ці документи подаються як «адаптація законодавства до європейських стандартів захисту персональних даних», їхні положення несуть загрозу прозорості, антикорупційним механізмам та можливості контролювати державу в умовах війни.

‍

Україна справді має наблизити своє законодавство до норм ЄС. Але ці ініціативи – не про баланс між приватністю та прозорістю. Вони фактично створюють умови, за яких розслідування корупції, перевірка контрагентів та робота аналітичних систем можуть стати незаконними.

‍

Як показує «кейс Міндіча», саме завдяки відкритим даним суспільство дізналося про схеми в енергетичному секторі, зв’язки з російським бізнесом та масштабні корупційні ризики у державних компаніях. Саме відкритість дозволила НАБУ та САП розкрити «справу Мідаса» та виявити міжнародні ланцюги впливу. Нові ж законопроекти фактично нівелюють можливість таких розслідувань.

‍

Чому ці законопроекти небезпечні:

1. Закриття доступу до публічної інформації. Пропонується суттєво обмежити використання відкритих даних, що містять персональні дані, навіть якщо мова про посадовців, бенефіціарів компаній чи осіб, пов’язаних із корупційними та санкційними справами. Це ставить під удар роботу журналістів, розслідувачів, правозахисників, аналітичних систем та бізнесу, який здійснює належну перевірку контрагентів.

‍

2. Створення неконтрольованого регулятора. Законопроект № 6177 створює державний орган на 400 осіб із надзвичайно широкими повноваженнями:

– штрафи до 150 млн грн або 8% обороту компанії;

– перевірки без рішення суду чи попередження;

– нечіткі межі компетенції, що створюють ризики зловживань і тиску на бізнес і громадськість

У воєнний час така структура стає додатковим фінансовим та адміністративним тягарем, а не захистом прав громадян.

‍

3. Фінансова непропорційність. При заявлених 224 млн грн для запуску роботи регулятора, реальні витрати можуть обчислюватися мільярдами. У воєнних умовах це невиправдано.

‍

4. Небезпека для антикорупційної інфраструктури. Обмеження обробки даних без «спеціальної мети» або «згоди» фактично забороняє аналіз відкритих даних. Це робить неможливими: виявлення конфліктів інтересів; пошук зв’язків з підсанкційними особами; аналітику компаній, пов’язаних із рф; участь громадськості у контролі за держзакупівлями; розслідування корупційних «кейсів Міндіча».

‍

5. Репутаційні ризики для України. Закриття даних суперечить європейській політиці відкритості та може поставити під сумнів: готовність України до євроінтеграції, прозорість для інвесторів, довіру міжнародних партнерів та донорів.

‍

Громадські організації закликають:

– Народних депутатів України – не голосувати або голосувати проти цих шкідливих ініціатив

– Президента України – ветувати ці законопроекти у разі їх прийняття

‍

Ми наполягаємо на збереженні:

– права на доступ до публічної інформації;

– захисту роботи журналістів, правозахисників та аналітиків;

– прозорості та підзвітності влади;

– реальної, а не формальної гармонізації із законодавством ЄС.

‍

Як підтримати? Просто залиште у коментарях до цієї заяви назву вашої організації, засвідчуючи свою згоду з нашою позицією та вимогами!